У цій статті давайте торнемося тих тем і цілей, які не варто брати для індивідуальної роботи. Ці цілі зустрічаються часто і є досить типовими. Формулювання не розглядаю, дивимося за смислом, чого людина хоче досягти.
Перелічимо:
- Цілі “Виграти в лотерею” або “Отримувати гроші на Форексі”.
- Ціль “Щоб Сергій (Михайло, Олексій і т.д.) — він, і тільки він, мене полюбив і ми одружилися” (і дзеркальний варіант для чоловіків).
- Здобути просвітлення.
Чому я такий злий, відмовляюся від роботи з досягненням клієнтом таких чудових благ? А все тому, що ці цілі в більшості випадків є маскуванням відмови вирішувати свої реальні проблеми і втечею в негативну адаптацію.
Пройдемося по кожній з цих цілей.
- Виграш у лотерею та отримання грошей на Форексі (яке в свідомості більшості людей завдяки вправній пропаганді асоціюється з великими та швидкими грошима). Яка проблема стоїть за таким запитом? Проблема з грошима, вмінням їх отримувати, розпоряджатися, витрачати. Якщо дивитися глибше — погана комунікація з енергією грошей, відсутність рапорту, наявність обмежень і негативної адаптації через їх (грошей) відсутність, співзалежність з грошима. Чи вирішує ціль виграшу у лотерею або отримання грошей на Форексі ці проблеми? Не вирішує. Пропустить чи підсвідомість таку ціль? Не пропустить. Навіщо тоді витрачати свій час і час клієнта? Немає потреби…
- “Замовлення” на конкретну людину, щоб вийти за нього/неї заміж (одружитись) або, для початку, створити щасливі стосунки. Насправді ціль таку ставити можна, за умови екологічної адаптації клієнта (в тому числі, адаптації через любов до себе) і його благополучної соціалізації в області любові і сексу. Але такі люди рідко стикаються з проблемою, що їх не люблять / не хочуть. У більшості своїй такий запит знову ж таки пов’язаний з неекологічною адаптацією, яка включає низьку самооцінку, страх самотності, співзалежність, закритість від любові та інше. Залишаючи таку ціль, психотерапевт ризикує направляти клієнта до укорінення неврозу. І якщо така ціль все ж почне виступати як позитивний атрактор (двигун розвитку), буде прийнята підсвідомістю і запустить потрібні зміни, то клієнта чекає сюрприз. Коли він зміниться, людина, до якої він палав, стане йому нецікавою. Чому так відбувається? Цей об’єкт любові був обраний клієнтом-невротиком. «Новому» клієнту, який любить і цінує себе, якому є з чого вибирати, цей «варіант» вже не потрібен. Зате він (клієнт) раптом стає потрібним цьому «варіанту». Виходить якась дурниця, потрібно тепер уже клієнту позбавлятися від нав’язливої уваги і залицянь, а це навіщо? Ні до чого…
Здобуття просвітлення. У своїй статті “Про інтегральне нейропрограмування” С.В. Ковальов детально пише про стадії людського життя та важливість їх послідовного проходження. Якщо людина, застрягнувши на першому (адаптація), або навіть другому рівні (соціалізація) прагне до просвітлення (четвертий рівень), у всіх випадках це — небажання та неготовність вирішувати поточні проблеми, до чого зазвичай входить відмова від відповідальності, неприйняття власної дорослості та багато іншого. Тим, хто свої проблеми вирішив (або успішно вирішує), просвітлення поки ще не потрібно — їм і так добре… багато чого цікавого і неспробованого є в цьому житті, перш ніж злитися зі світом, жити у постійному «тут і зараз» і втратити інтерес до всього соціального. А от тим, хто не вирішивши проблем, жадає просвітлення, таку ціль у роботу давати категорично не варто.
Підступність цих цілей полягає в тому, що вони часто начебто відповідають стандартам критеріїв оформленості, які застосовуються для відсіювання непотрібних намірів. Психотерапевт у багатьох випадках бачить ілюзорність проходження цих цілей, але клієнт не бачить, і донести це до нього досить складно. Функціонує феномен переконаності, описаний Абрахамом Маслоу в наступній історії.
Жив собі пацієнт, який був твердо переконаний, що він труп. Всі спроби психотерапевта переконати цього «живого мерця» неминуче закінчувалися крахом, і тоді він вирішився на крайній засіб.
Під час чергового сеансу він запитав свого пацієнта:
— Можуть чи трупи кровоточити?
— Що ви, доктор, — зневажливо-покровительсько відповів пацієнт. — Здається доросла і розумна людина, а не знаєте такої простої речі. Звісно, трупи не можуть кровоточити!
І тоді психотерапевт витягнув прихований скальпель і швидко проколов руку пацієнта. Почала тектити кров, на яку здивовано подивились обидва присутніх — один із нерозумінням, інший із торжеством та надією (я думаю, ви здогадались, хто хто).
— Так що ви тепер скажете? — першим не витримав паузи психотерапевт.
— Так, докторе, — відповів пацієнт. — Тепер я бачу, що ви праві, а я не прав… Трупи можуть кровоточити!
Так само і тут, якщо психотерапевт захоче переконати клієнта не вибирати таку ціль, його, ймовірно, чекає «поворот не туди» — ухід у непродуктивну дискусію, яка у більшості випадків супроводжуватиметься переносами і контр-переносами, а закінчиться появою співзалежності з клієнтом. Навіщо такі складнощі? Набагато продуктивніше узагальнити ціль, видаливши з неї обмежувальний елемент, пояснивши клієнту, що це екологічніше.
- Наприклад, замість лотереї або Форексу можна запропонувати вміння отримувати бажану кількість грошей комфортним і екологічним способом. Якщо раптом для клієнта це виявиться лотереєю або Форекс — так тому і бути. Якщо ні — ціль все одно досягнута, клієнт задоволений.
- Замість конкретного чоловіка чи жінки, можна прийняти формулювання «підходящий партнер» (зокрема, детально описавши відповідні якості). Якщо раптом цим підходящим у реалізації цілі виявиться бажаний об’єкт — так тому і бути. Але, я повторюся, зазвичай це хтось інший, набагато цікавіший.
- Замість просвітлення можна запропонувати, наприклад, встановити комфортні стосунки з самим собою, з іншими та з цим світом, почати його приймати та отримувати від нього блага. Вміти брати на себе відповідальність, отримувати задоволення від власної дорослості. І інше… детальніше допоможе сформулювати ціль консалтинг, який відкриє всі обманки клієнта і, точно так само, визначить та допоможе запустити його справжню мотивацію до екологічних та щасливих змін.
Якщо ж клієнт наполягатиме на збереженні обмежувального сенсу, тоді можна сміливо відпускати такого клієнта — він не готовий вирішувати свої проблеми. Це дозволить як клієнту, так і психотерапевту уникнути непродуктивної роботи, яка може лише закріпити існуючі проблеми, а не привести до їх розв’язання.
